Закохана у гори і дерева, Надія Василенко-Коровянська віршованим словом донесла до читачів післякарпатські мотиви. Там і небо волошкове, ніби бузкове, і конвалія пошепки доцвітає... Прут: пороги, пороги, камінчики, прозора вода – прислухаєшся до кожного промовленого слова, і, здається, що усіх Карпати кличуть. Поміж цього, і відчутні нотки нового кохання, що линуть “дотиком до душі”.
Кавово-пастельні кольори малюнків Надії Василенко-Коровянської підсилювали аромат кави, і кожен слухач намагався не порушити ароматний спокій. А чи гадали на кавовій гущі?! Гадаємо, нехай це буде секретом. Утім, скажемо: бібліотека невдовзі поповниться новою збіркою поезій Надії Василенко-Коровянської. Так, тією поезією, що звучала у кавово-пастельних тонах.
Немає коментарів:
Дописати коментар